top of page

Dress for success

Оновлено: 20 січ.

Зайду здалеку. У моєму оточенні жодна людина не користувалася послугами стиліста і можна сказати, що у мене були вагання на початку. Десь 2 роки тому я підписалася на нутриціологиню, яка показувала свій досвід роботи зі стилістом. Виявилось що, наприклад, не можна коментувати бренди у які вдягнений клієнт, з огляду на працю стилісту. Я придивлялася як вони це робили та показували у сторіс, як стиліст приходила додому на огляд гардероба, як потім вони почали працювати онлайн, результати примірки були показані в сторіс, як щось мимохідь, як частину життя.


Спочатку мені було дивно, що людина витрачає кошти на те, щоб хтось з нею ходив на шопінг і допомагав поєднувати речі. Ну це ж напевно не так складно, думала я. Почала активно фокусуватися на цій темі, проходити курс по стилю за курсом, переглядати самостійно колекції модних брендів на тижні моди, аналізувати, щомісяця переглядала огляди YouTube- блогерів і стилістів про тренди взуття, суконь, аксесуарів, що ж модно у цьому сезоні, купувала VOGUE, дивилася документальні фільми про кутюр'є і слухала лекції про всіх найвідоміших модельєрів, скрініла цікаві капсули та створювала теки з образами які подобаються на Pinterest.



В якийсь момент всі подруги почали просити пораду що придбати, радилися і запитували мою думку. Мені було приємно, але бути персональним стилістом ніколи не хотілося. Мене цікавила ця тема тільки для себе. Я відчувала що одяг — це продовження мене, моє проявлення, трансляція моїх цінностей, мені подобалось самовиражатися так і просто подобатися собі у дзеркалі та збирати компліменти.


Паралельно мене непокоїли наслідки для планети через надмірне споживання. Я пройнялася філософією zero waste, вивчала концепцію про 33 речі. Дізналася що у людей в минулому сторіччі ніколи не було таких роздутих гардеробів. Шукала свій стиль, експериментувала, інколи невдало. Виявилось, що саме це і допомогло відштовхнутися і дійсно зрозуміти що ж мені потрібно. Я пройшла еволюцію: від поліестеру який був ок, до вибору тільки базових речей з супер складом, як шовк чи кашемір. Я відмовлялась від великих квіткових принтів, горошку, низької посадки, рукавів-фонариків на користь однотонних речей, високої талії та приталених силуетів. Завзято купувала взуття і сумочки усіх розмірів і усіх видів класичних моделей. Наполегливо шукала ідеальні лодочки, казаки, чоботи. Ідеальне пальто кольору кемел, потрібний відтінок холодного бежевого для тренча, свій відтінок помади, ті самі зручні джинси, базовий спортивний костюм, білизну яка бездоганно сидить, купальник що підкреслює принади й комфортну і красиву піжаму, приємні оку капці. Тобто, я провела величезну прискіпливу роботу над своїм гардеробом.


Врешті прийшла до того, що все одно руки тягнуться до речей в яких тобі комфортно, ти не вдягнеш спідницю яка перекручується, светр який електризується і штани в яких неможливо їсти, чи туфлі в яких зручно лише сидіти. А коли ти знаходиш якусь ідеальну універсальну річ, а потім з нею щось прикре стається — виходить що замінити її новою максимально складно. Що гардероб має працювати за схемою CpW, розшифровується як Cost per Wear. У буквальному перекладі з англійської це означає «Вартість одного носіння» або навіть «Вартість одного надягання».


А ще гардероб має відображати вас сьогодні. Це дуже важливо. Бо коли я ходила в офіс, а потім пішла у декрет, виявилось що всі мої 8 жакетів зовсім не зручні та дивно виглядають на прогулянці з візочком і дитячому майданчику. Так само коли ти годуєш — виходить, що всі кофтинки чи сукні мають обов'язково розстібатися на ґудзиках, а у мене таких було обмаль. Зараз я відчуваю що нікуди не ходжу, як в ковідні часи, а коли потрібно (запрошують на день народження) у мене зовсім немає відповідного святкового вбрання.


Коли я опинилась у вимушеній еміграції й була відірвана від свого великого гардероба, я подумала що нічого страшного, переб'юсь тим що мені дали та буду вдячна за це. Але вкінці кінців це завело мене в апатію: де мій зовнішній вигляд із точки яка надихала, мотивувала і позитивно забарвлювала моє життя — перейшла до стадії байдужості до свого зовнішнього вигляду. Я зовсім не слідкувала за трендами. Які нафіг тренди, у нас війна!!? І загубила себе, ту жінку яка любила себе, свій стиль, своє життя, балувати себе прикрасами й сумочками, туфельками та хусточками. Бо це не на часі. Ці мої прояви та бажання не на часі.


Через рік після повномасштабного вторгнення я сказала собі: досить. Досить забивати на свої потреби та жити в очікування завершення війни. Ти вже втратила рік життя на це очікування. І я дістала придбані для дому в Україні столові прилади з міді й дерева і почала сервірувати стіл, ставити усюди квіти, переглядати свій гардероб, готуватися до подорожі на море. Знову жити своє життя у тих умовах які зараз склалися.


Так я побачила пост стилістки Маргарити Мурадової де вона запропонувала людям які хочуть спробувати себе в ролі тестової моделі для стиліста лишити свій запит і стиліст мав обрати вас якщо був готовий взятися за ваш запит. І так мені написала Оля Шевцова. І скільки б усього я не знала, ніхто тебе так не вдягне як вдягне стиліст. Тому що стиліст практикує саме активний стайлінг, вони грають у моду я у Тетрис, вони вільніші й не упереджені як ми, вони готові експериментувати, бо це лише одяг, ти його завжди можеш зняти. Про цей мій захопливий досвід ви вже знаєте, а сьогодні я напишу про її інтенсив який я придбала.


"Як піклуватися про себе через свій власний стиль".



По-перше, назва. Мені саме потрібно було попіклуватися про себе. По-друге, сам інтенсив зовсім не схожий на те, що я проходила раніше. Це щось автентичне й унікальне. Для мене це дуже важливо. Тут я вперше почула думки які до цього не зустрічала. Почула, тому що завдання в аудіоформаті, також дубльовані текстом, але саме голос Олі робить усю магію. Завдання неочікувані й круто що ти прям отримуєш роботу зі стилістом і це певне навчання, тому що ти сам починає думати над тим, як покращити образ. Є речі які мене дуже зачепили. Оля написала:"покажи себе" і це дало такий сильний поштовх до вивільнення всієї тієї енергії, яка накопичувалась стільки часу і була не на часі. Це був ефект "танцюй, ніби тебе ніхто не бачить". Найважливіше — я більше не стидаюсь мого нинішнього біженського гардероба, тепер маю капсулу речей, десятки їх комбінацій і абсолютно все що мені потрібно. А головне, та впевненість і відчуття доречності у будь-якій ситуації через те що завжди знаю що вдягти. Неважливо, чи це похід до директора школи, чи просто забираю доньку зі школи, прогулянка на пікнік у парку чи подорож в сусідній регіон, поїздка до Парижу, похід в магазин чи в Лувр, усюди я проявлю себе і буду виглядати на всі 100%.


До речі, у мене на початку інтенсиву була 1 ретро сумочка яка мені дуже подобалась, вона була придбана тут у Франції за 30 євро на першому броканті...але вона дуже вінтажна і я ніяк не знала з чим її носити, а тепер Оля вразила мене шаленою кількістю луків в які вона прекрасно вписується і не виглядає нафталіном з минулого сторіччя.

Це справді кайф.



Наступним моїм кроком після нашої Перемоги та мого повернення додому — буде обов'язково розбір гардероба з Ольгою. Я дуже змінилась і я потребую швидкої, професійної допомоги Олі, щоб відокремити речі які більше не потребую у своєму житті. Тільки її свіжому і компетентному погляду я довіряю. Хочу, щоб звільнився простір для проявлення мене нової та місце, щоб купувати якомога більше українських талановитих брендів. Хочу бути сучасною, живучи своє найкраще життя у вільній і незалежній Україні. Другим моїм запитом буде капсула на море, бажаю у відпустку до Ялти.

Я пустунок Долі, впевнена що мої цілі скоро реалізуються.


Раджу вам, не зволікайте і пишіть Олі швиденько. Це моя найщиріша рекомендація.

Обіймаю!


41 перегляд0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Comments


bottom of page