Найголовніше я не цураюсь старих речей. Можливо через те що у мене не було старшої сестри за якою я мусила щось доношувати, мені подобається ідея продовження життя для речей які вже комусь непотрібні. Це екологічно.

Мені подобається естетика старої Європи. Радянська естетика нам всім приїлася і краси там в порівнянні виявилося мало.

Мені дуже подобається український традиційний посуд, така колекція у мене є від мами та вона прикрашає нашу дачу.
Мені подобається що виробляють @gunia_project, але цінник зовсім не подобається.
Найбільше мене приголомшує естетика європейського посуду. Взагалі краса побуту.

Це так цікаво роздивитися, як в музеї під голим небом, що купували раніше і використовували інші люди. Вони стовідсотково відрізняються від нас.
Наприклад ціноутворенням. Люди продають бокали 1€ за штуку або за 50 центів. Це ми не говоримо про кришталь. Хоча сьогодні я купила кришталь по такій ціні. У нас за 40 грн бокал не продадуть. Просто зайдіть на ОЛХ пересвідчитись.

Посуд це щось дівчаче, вибачте за мою упередженість. Для мене це про дім, затишок, красу за сніданком, коли приємно оку. В мене занадто довго були прості білі тарілки.
Ексклюзивність. Такого посуду не зкопіпастити, не купити просто так с сьогодні на завтра. Це часто штучний товар. Більшість товарів вже не виробляють.

Мені подобається шукати пари, комплекти, ансамблі. Часто відвідуючи броканти починаєш розуміти як виглядала повна колекція і можна назбирати чимало екземплярів. Так приємно знаходити те що шукав або навіть не знав що воно є і так ідеально пасує. Виходить це те чого тобі так не вистачало.
Пошуки. Сам процес як лотерея, є азарт, фарт, фокус уваги. Інколи це дає вражаюче комбо. Мені подобається ходити з мамою. Спочатку я оглядаю виставкові екземпляри, потім кличу її та аналізую те що зацікавило її, виявляється що я взагалі купу всього пропустила або навпаки я влучно показую на якісь цікавинки які круто б дивилась в інтер'єрі. Завжди задоволення від крутих знахідок особливо придбаних за дарма.

Економія. Банально під час війни дивно розкидатися грошима якщо можна гарно пошукати й знайти необхідну річ по приємній ціні. Особливо коли ти в процесі ремонту.
Розвага. На жаль цей вид дозвілля у нас не такий популярний і не так розвинений. І взагалі у нас це відбувається в спеціально відведених місцях на регулярній основі. А тут в кожному селі раз на рік і це традиційне свято, люди відносяться до цього не як до роботи(хоча такі теж трапляються) а як до можливості звільнити простір у своєму домі, поспілкуватися з сусідами, потанцювати, попоїсти, послухати живу музику, обрати щось собі, (трохи) заробити, поторгуватися, класно провести час зі своєю громадою. Адже це об'єднує. Тому часто тут і дешеві ціни. Аби ви точно придбали. От і я не втрималась.

Це дуже приємний досвід, це все крутиться навколо тебе, тебе сповіщають заздалегідь об'явами на дошці з оголошенням, 200 людей з твого села бронюють собі місця і продають свої речі, приїздять музиканти, роблять на полі паркінг, привозять переносне кафе, солодку вату, надувають дітям батут і роблять аквагрим і все це аби тобі було весело і комфортно.
Гірко тільки розуміти, що люди в цих селах живуть набагато щасливіше, ситніше, культурніше і красивіше ніж в наших селах до війни. І те що у них давним-давно був красивий, різноманітний побут, багато різних хобі та розваг, навіть знаходячись далеко від цивілізації поміж густих лісів і полей з коровами. Це в першу чергу видно по ставленню до себе, до інших, в тому, що вони випромінюють ну і в тому, що вони продають.
Наших стареньких в селах хочеться тільки пожаліти та допомогти. У цих же все і так добре, вони точно не ставляться до себе як до "списаної торби". І це надихає. Думаю що і нас це чекає ❤️

Якщо вас теж надихають броканти, заходьте в мої вічні історії, там збираю все про броканти які відвідую.
Дякую за ваші реакції на мої знахідки, приємно знати, що наші смаки збігаються💙
Yorumlar